Податок на виїзд: що загрожує українцям за кордоном і скільки це коштує

Податок на виїзд, відомий у світовій практиці як Exit Tax або Departure Tax, — це одноразовий збір, який країна стягує з людини, що змінює податкове резидентство. Його логіка проста: держава вкладалася в освіту, інфраструктуру та безпеку громадянина, тож хоче компенсації, коли його активи «переїжджають» за кордон.

Для українців ця тема особливо актуальна: мільйони громадян виїхали через війну і змінили податковий статус. Повернення додому може обернутися несподіваним податковим зобов’язанням — залежно від країни, де вони перебували.

Як працює Exit Tax у світі

Механізм оподатковує не реальний дохід, а «умовний»: вважається, що людина напередодні виїзду продала всі свої активи за ринковою вартістю. Під оподаткування зазвичай потрапляють акції та корпоративні права, тоді як нерухомість у країні, яку залишаєте, часто ігнорують — її все одно оподаткують за місцем розташування.

Порогові значення суттєво різняться навіть у межах ЄС. Наприклад, у Німеччині достатньо прожити 5 років і володіти понад 1% компанії. Іспанія суворіша: 10 років резиденції з останніх 15 та активи від 4 млн євро або 25% у компанії вартістю понад 1 млн євро. У Нідерландах — понад 5% акцій, а в Данії оподатковується майже будь-який актив після 7 років резиденції з 10.

Є й винятки: Кіпр принципово не застосовує Exit Tax до фізичних осіб, а для міграції між країнами ЄС часто діє відстрочка. Однак якщо після цього людина переїжджає в Україну чи ОАЕ — податок застосують негайно.

Що це означає для українців

Мінфін уже анонсував імплементацію директиви ЄС ATAD, і в законопроєкті передбачено Exit Tax для компаній. Чи дійде черга до фізичних осіб — питання відкрите, але ризики є.

Практична порада: якщо ви тривалий час живете за кордоном і плануєте повертатися, перевірте місцеві правила Exit Tax. Особливо це стосується власників акцій чи часток у бізнесі. Інакше при зміні резидентності можете отримати рахунок, який суттєво перевищить витрати на переїзд.