Рум'янцевський опис: як податковий перепис XVIII ст. розкриває топоніми Чернігова

Центральний державний історичний архів України відкрив вільний доступ до «Генерального опису Лівобережної України» — документа, створеного у 1765–1767 роках для перепису населення та майна з метою оподаткування. Дані безпосередньо по Чернігову не збереглися, однак описи приміських сіл, які нині є частиною міста, доступні для вивчення.

Археолог Ігор Ігнатенко зазначає, що цей документ дозволяє дослідити модель господарювання, стратегії виживання та оптимізації податкового навантаження мешканців тогочасної Чернігівської сотні. До переліку територій, які колись були окремими селами, а тепер входять до меж Чернігова, він відносить Коти, Масани, Бобровицю та землі біля Білоуса. У документі також згадується село Бобровиця та слобода з такою ж назвою.

Опис фіксує річкову мережу, яка була значно розгалуженішою, ніж сучасна. Наприклад, Стрижень у XVIII столітті був повноводнішим і міг приймати судна — у 1845 році пароплав на Десні швартувався біля Красного мосту. Річка Нєман (або Нєміль), назва якої, імовірно, походить від того, що на ній не було млинів, повністю зникла з поверхні. Її сліди можна простежити в районі проспекту Левка Лук'яненка, а низина, якою вона протікала, досі спричиняє підтоплення під час сильних дощів. Залишки Кордівки (також відомої як Кордюківка, Ляшевиця чи Маладісюнка) збереглися в Міському парку культури та відпочинку.

Система адрес у XVIII столітті суттєво відрізнялася від сучасної. Щоб знайти потрібне місце, орієнтувалися на власників житла — «Треба знати просто, хто там живе», пояснює Ігнатенко. Навіть на початку XX століття єдиної нумерації будинків не існувало. Назви вулиць формувалися за іменами мешканців (Шубина вулиця, Замкова), за напрямком трактів (Київська, Стародубська, нині вулиця Гонча) або за особливостями забудови (Взвалля, Пробита). Вузькі поперечні проїзди чітко розрізняли як «проулки» та «переулки».

Чимало назв сучасних мікрорайонів походять від давніх урочищ — територій, які використовували під городи, сіножаті чи промисли. Приклад — Ялівщина, лісовий масив, що зберігся з XVIII століття. Для читача ця інформація має практичну цінність: розуміння історичного контексту може допомогти оцінити ризики підтоплень чи особливості місцевості при купівлі нерухомості в окремих районах Чернігова.