Золото повертає владу: що це означає для гривні та заощаджень

Фінансовий історик і видавець бюлетеня Grant’s Interest Rate Observer Джим Грант прогнозує, що сучасна система незабезпечених грошей завершує свій цикл. На його думку, долар, євро та швейцарський франк тримаються лише на довірі до регуляторів, а не на реальних активах. Це створює системні ризики для економік і, зокрема, для купівельної спроможності населення.

«Паперові та електронні гроші — всього лише тимчасова мода», — заявив Грант під час виступу на Швейцарській пенсійній конференції CFA. Він нагадує, що після відмови США від золотого стандарту в 1971 році фінансова дисципліна почала розмиватися: державний борг зростає безперервно, а інфляція стала хронічною.

Золото, навпаки, демонструє стабільність. Приклад — антична монета солід, яка понад 600 років зберігала вагу 4,5 грама і була головною валютою Європи. Сьогодні центробанки, які самі друкують гроші, активно скуповують метал. За червневим звітом ЄЦБ, золото обійшло казначейські облігації США в структурі світових резервів: 27% проти 22% у паперів США і 15% у євро.

Ціни на метал реагують відповідно: якщо наприкінці 2024 року тройська унція коштувала $2624, то в січні вона сягала рекордних $5417, після чого скоригувалася до $4048. Висока заборгованість, геополітичні ризики та інфляція продовжують підтримувати попит.

Для України ця тенденція має практичний вимір. Міжнародні резерви НБУ на 1 липня 2026 року становили $51,27 млрд, з яких лише 6,94% ($3,56 млрд) — монетарне золото. Проте зростання світових цін автоматично підвищує балансову вартість цього запасу, створюючи додаткову «подушку» для гривні.

Експерт припускає, що повернення золота у глобальну систему може статися через «ефект наслідування». Якщо Китай запропонує партнерам юань, забезпечений золотом, США доведеться випускати облігації з прив’язкою до металу, а ФРС — купувати золото для балансування резервів.

Висновок для читача: золото залишається консервативним інструментом збереження заощаджень в умовах інфляційних і воєнних ризиків. Проте ліквідність валюти, зокрема долара та євро, на внутрішньому ринку досі вища. Тож питання вибору — це питання балансу між стабільністю та доступністю активу.