Апеляційний суд зобов'язав ПриватБанк повернути дніпрянці 51 281 гривню

Дніпровський апеляційний суд 8 вересня відхилив скаргу АТ КБ «ПриватБанк» і залишив чинним рішення про відновлення коштів на рахунку дніпрянки, з картки якої було здійснено три несанкціоновані перекази. Про це свідчать матеріали Єдиного державного реєстру судових рішень.

Згідно зі справою, 22 жовтня 2024 року з кредитної картки жінки, прив'язаної до договору від 06 березня 2007 року, списали загалом 122 050 гривень. О 21:52 двічі, а також о 21:53 та 21:54 пройшли три перекази «на омріяний ремонт» по 30 000 гривень кожен із комісією 900 гривень, а також переказ «на свою картку» на 32 050 гривень із комісією 961,50 гривні — на картку іншої особи.

Того ж вечора жінка зателефонувала на гарячу лінію банку та повідомила про можливе шахрайство, попросивши заблокувати картки — ще до того, як дізналася про фактичне списання. Наступного дня вона звернулася до поліції, і 24 жовтня 2024 року відкрили кримінальне провадження за частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України. 18 листопада 2024 року банк відмовив у поверненні коштів, пояснивши це тим, що операції можливі лише з використанням фінансового телефону клієнтки та іншої її особистої інформації.

Чечелівський районний суд м. Дніпра 09 червня 2026 року частково задовольнив позов. Суд першої інстанції вказав, що банк не довів вжиття заходів з автентифікації користувача, попри нетиповий характер операцій — три перекази значних сум поспіль на картку особи, яка перебуває у списку обмежень банку з кодом «шахраї у електронних операціях». Водночас суд відмовив у скасуванні кредитної заборгованості та не визнав доведеними 20 000 гривень витрат на правову допомогу.

ПриватБанк оскаржив це рішення, наполягаючи, що відповідальність за авторизовані операції лежить на клієнті до моменту письмової заяви про блокування картки. Банк стверджував, що жінка перейшла за фішинговим посиланням нібито на «Приват24», після чого в неї вимкнувся телефон і відбулися спірні транзакції, а на гарячу лінію вона звернулася лише за годину, а не протягом 15 хвилин.

Апеляційний суд ці доводи відхилив. Колегія суддів зазначила, що саме банк має доводити, що користувач сприяв втраті чи розголошенню даних, які дали змогу ініціювати платежі, і сам факт коректного введення реквізитів такої вини не підтверджує. Крім того, жоден закон не встановлює конкретного строку для повідомлення про шахрайство — лише вимогу невідкладності, яку позивачка дотримала. Суд також відмежував цю справу від іншої, на яку посилався банк: там клієнтка перейшла за посиланням від нібито оператора мобільного зв'язку, тоді як дніпрянка намагалася оформити допомогу українцям на шахрайському сайті.

У підсумку апеляційна скарга залишена без задоволення, рішення першої інстанції — без змін. Банк зобов'язаний відновити залишок коштів на картці до стану на 22 жовтня 2024 року на 18:10, тобто на 51 281,53 гривні, а також сплатити на користь держави 1 211,20 гривні судового збору. Постанова набрала законної сили з дня ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Практичний висновок для власників карток: у спорах із банками тягар доведення вини клієнта лежить на фінустанові, тож сумніви тлумачаться на користь споживача. Якщо банк доведе, що операцію підтвердив сам клієнт зі свого типового пристрою та номера, шансів на повернення коштів менше. Тому варто якнайшвидше повідомляти банк про підозрілі дії та фіксувати звернення — саме невідкладність і збережені докази стають ключовими в суді.