759 років за 16 вбивств: історія мексиканської реслерки Хуани Барраси

31 березня 2008 року суд визнав Хуану Баррасу Самперіо винною у 16 вбивствах і 12 пограбуваннях. Покарання — 759 років ув'язнення. 68-річна жінка зараз відбуває його у в'язниці Санта Марта Акатітла в Мехіко.

Народилася Самперіо 27 грудня 1957 року. Батько, Тринідад Барраса, залишив сім'ю відразу після її народження. Мати, Хуста Самперіо, страждала на алкоголізм, била доньку й проклинала її. Приблизно в 11 років Хуана потрапила в рабство — мати віддала її за три банки пива, і там дівчину неодноразово ґвалтували. У 12 років вона народила сина. «Вона мене продала, і я можу сказати, що продала за кілька банок пива», — згадувала Хуана. Згодом Хуста померла від цирозу, і донька казала, що відчула полегшення.

З дитинства Самперіо цікавилася мексиканським реслінгом, а в дорослому віці виступала на рингу під псевдонімом Ла Дама дель Сіленсіо — «Пані Тиша». Кар'єра була скромною: малі арени та аматорські бої. У 35 років під час поєдинку вона травмувала хребет і залишила спорт.

Далі почалися грабежі. «Я ненавиділа старих, бо моя мама до мене погано ставилася, била і завжди проклинала. Одного дня вона віддала мене старому чоловікові, і мене ґвалтували. Тому я ненавиділа старих жінок. Я знаю, що це не виправдання», — пояснювала вона мотив.

Наприкінці 1990-х крадіжки переросли у вбивства. Самперіо заходила до помешкань самотніх жінок віком від 60 років під виглядом медсестри або соцпрацівниці, душила господинь підручними засобами й забирала коштовності. Більшість епізодів сталася в Мехіко. У 1998 році її 24-річного сина Хосе вбили у вуличній бійці — за однією з версій, саме це підштовхнуло жінку до насильства. Правоохоронці довго шукали чоловіка-підозрюваного, тому вийти на слід убивці не могли.

Останній злочин стався 25 січня 2006 року: Хуана задушила Ану Марію де лос Рейес Альфаро в її будинку в Мехіко. Виходячи з награбованим, вона потрапила в поле зору сусідки, яка викликала поліцію. Утекти не вдалося. Після арешту відбитки її пальців збіглися зі слідами на місцях інших злочинів. Самперіо зізналася лише в одному вбивстві, ще 15 їй інкримінували за відбитками. Слідство та преса згадували орієнтовно від 24 до 40—49 можливих епізодів. «Я шкодую про багато речей, але не шкодую, що вбивала людей», — сказала вона.

Для читача ця історія — передусім про ціну безкарності. Жінка діяла понад сім років, бо жертви жили самі, а слідство шукало не ту людину. Практичний висновок простий: самотні літні родичі — вразлива категорія, і базові запобіжні заходи (не відчиняти незнайомцям, перевіряти візити соцпрацівників, підтримувати регулярний зв'язок із рідними) знижують ризик. Судовий вирок у 759 років — це радше символічна цифра, адже реальний строк обмежений законодавством Мексики, але вона фіксує масштаб скоєного.