Дефіцит на війну сягає $27 мільярдів: що це означає для бюджету-2027

Виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин в ефірі 24 Каналу назвав дефіцит на воєнно-технічні потреби — 27 мільярдів доларів. За його оцінкою, урядовий документ радше схожий на перелік бажаних доходів: податкові надходження з української економіки забезпечують лише третину запланованих видатків.

Гроші країни зараз поділені на два потоки. Перший — макрофінансова допомога від ЄС, МВФ та Світового банку. Вона йде виключно на соціальні зобов'язання і прив'язана до ухвалення реформ у Верховній Раді за принципом «гроші в обмін на реформи». Другий — воєнно-технічні потреби, і саме тут найбільша прогалина.

Вартість війни зросла: якщо торік день бойових дій коштував 150 мільйонів доларів, то нині — 190 мільйонів. З січня по червень Україна воювала за внутрішні кошти, бо перші транші озброєнь від європейських партнерів надійшли лише на початку літа. Гроші, призначені на грошове утримання військових наприкінці року, вимушено пішли на закупівлю зброї. «Тепер ми просимо партнерів компенсувати ці витрати прямо в бюджет, однак вони надають допомогу переважно у вигляді зброї та боєприпасів», — наголосив Пендзин.

У проєкті бюджету економіст бачить суттєвий дисбаланс: видатки — 7,2 трильйона гривень, доходи — 5,6 трильйона, а власні податкові надходження закладені лише на рівні 2,6 трильйона. Решта залежить від міжнародної допомоги та законів-маяків, які парламент досі не проголосував.

Окремо експерт застеріг від емісії гривні. Він нагадав 2022 рік, коли Нацбанк надрукував 400 мільярдів гривень — це дало знецінення валюти з 25 до 37 гривень за долар та інфляцію 27%. «Друк грошей — це фол останньої надії. Наслідки цього можуть бути абсолютно ганебними: обвал національної економіки та доходів громадян, які сидять у гривні. Наші міжнародні партнери вкрай негативно ставляться до ідеї емісії, адже це порушує домовленості з МВФ та Євросоюзом», — підкреслив він.

Для читача практичний висновок такий: доля бюджету-2027 залежить не від обіцянок, а від двох речей — ухвалених у Раді реформ і надходження зовнішнього фінансування. Якщо ці два джерела не спрацюють, єдиним «внутрішнім» варіантом залишиться емісія, а її ціна вже відома — курс і ціни. Тому варто уважно стежити за голосуваннями за закони-маяки та за тим, чи надходять транші партнерів у грошовій, а не лише збройовій формі.